«Українська нація нескоренна. Без бою нема слави»
(Гордєй) ГОРДІЄНКО ІГОР, позивний
ГОРДЄЙ
Навічно 48
Народився Гордієнко Ігор Вікторович 15 квітня 1974 року у місті Кам’янці Черкаської області. Навчався у Кам’янській середній школі №4, де з ранніх років проявляв любов до музики та творчості. Після закінчення 9 класу вступив до Черкаського державного музичного училища імені Гулака-Артемовського на спеціальність «Народні інструменти», після закінчення якого мріяв повернутися до рідного міста та навчати діток гри на баяні.
Строкову службу в 1993 році розпочав у І-му Оршанецькому навчальному прикордонному загоні (с. Оршанець Черкаської області), а продовжив у прикордонних військах в місті Києві. Був музикантом, грав у в оркестрі Ансамблю пісні і танцю Прикордонних військ України. Після демобілізації деякий час служив в органах внутрішніх справ та податковій поліції м. Києва. У 1997 році Ігор повернувся до рідного міста, де працював спеціалістом відділу культури РДА та методистом районного Будинку культури. Починаючи з 2003 року, працював на будівництвах різних міст України та за кордоном: у Польщі, Чехії, Німеччині.
Життєве кредо: «Через музику — до серця. Через боротьбу — до свободи»
Служба Ігоря Вікторовича Гордієнка — солдата, старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону ЗСУ — розпочалася 8 березня 2022 року.Із 27 березня по 28 грудня 2022 року Ігор Вікторович перебував у надскладних бойових умовах Авдіївської промзони, охороняючи підступи до міста на нульових позиціях «Моноліт» та «Сталь». Там, де щодня вирішувалася доля людських життів, він залишався незламним, вірним побратимам і Україні.
Загинув Ігор Вікторович Гордієнко 28 грудня 2022 року під час стримування штурму ворога на позиції «Сталь» поблизу м. Авдіївки Донецької області.
Похований 6 січня 2023 року у рідному місті на Алеї Героїв. 6 грудня 2023 року на будинку, де проживав захисник встановлено пам’ятну дошку.
Указом Президента України від 08.11.2023 №743 Ігор Вікторович Гордієнко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
В пам’ять про героя до першої річниці смерті в історичному музеї Кам’янського державного історико-культурного заповідника було відкрито виставку «Нескорена. Непереможна. 110 ОМБ» (грудень 2023); до другої річниці смерті проведено благодійний концерт «Мелодія пам’яті», в книзі І «Історії справжніх» ( Черкаси Вертикаль 2025) вміщено нарис про захисника «Українська нація нескоренна. Без бою нема слави». «Суспільне Черкаси»: публікація Катерини Костюк «Любив грати на баяні та прагнув, аби швидше закінчилася війна: історія загиблого військовослужбовця з Черкащини» (24.12.2024). В місті на вулиці Марка Безручка встановлено пам’ятний знак в пам’ять про полеглих захисників 110 ОМБ. На пам’ятній дошці викарбувано й ім’я Ігоря Гордієнка. Також пам’ять про захисника вшановують у самому серці міста — на Площі Героїв, де розміщена Дошка пам’яті «Ваш подвиг назавжди в наших серцях» та в історичному музеї Кам’янського ліцею №1.
У захисника залишилися дружина Тамара та син Роман.
Дякуємо за Чин!
Присутній!
Пам’ять про Ігоря Гордієнка залишиться у серцях тих, заради кого він віддав найцінніше- своє життя!
Інформація підготовлена членами гуртка «Краєзнавець» історичного музею комунального закладу «Кам’янський ліцей №1 Кам’янської міської ради Черкаської області»
#Герої_серед_нас #На_щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ

«У цьому житті щось треба змінювати»
(Дракон)
ЗАПІСОЧНИЙ ОЛЕКСАНДР, позивний «ДРАКОН»
Навічно 35
Народився Запісочний Олександр Анатолійович 6 липня 1988 року в місті Кам’янці Черкаської області. Олександр навчався в Кам’янській ЗОШ №1. Після закінчення 11 класів у 2005 році продовжив навчання у Смілянському Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів (колишнє професійно-технічне училище №5), де здобув професію електрозварника та слюсаря із збирання металевих конструкцій.
Працював на будівництві у місті Київ. Повернувшись у рідне місто, працював охоронцем на Косарському спиртовому заводі, потім газоелектрозварником на цукровому заводі в Олександрівці, згодом у ТОВ «ОЛІМП».
Молодий, щирий і сповнений життя, Олександр мріяв про майбутнє. Він хотів одружитися, збудувати міцну родину, наповнити дім щастям. Але доля розпорядилася інакше…
21 червня 2022 року Олександр склав військову присягу й мужньо став до лав ЗСУ. Обороняв кордони населених пунктів Семенівка та Корюківка Чернігівської області. Влітку 2023 року брав участь у запеклих боях за оборону міста Вугледар на Донеччині. Згодом був переведений до іншої військової частини та продовжив службу на Луганщині. Олександр Анатолійович служив солдатом 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А 4723.
Запісочний Олександр Анатолійович загинув 6 лютого 2024 року внаслідок мінометного обстрілу н.п. Новоселівське Сватівського району Луганської області. Похований 13 лютого 2024 року у місті Кам’янка, на хуторі Шевченка. 1 жовтня 2024 року на будинку, де проживав захисник встановлено пам’ятну дошку.
Запісочний Олександр Анатолійович нагороджений нагрудним знаком «Обов’язок дорожчий за життя», грамотою «За зразкове і сумлінне виконання службових обов’язків, професійну майстерність, бездоганну службу по захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації та з нагоди 32-ї річниці Незалежності України».
Пам’ять про захисника вшановують у самому серці міста — на Площі Героїв, де розміщена Дошка пам’яті «Ваш подвиг назавжди в наших серцях», у Кам’янському державному історико-культурному заповіднику та історичному музеї Кам’янського ліцею №1.Опубліковані статті про Запісочного Олександра «У цьому житті щось треба змінювати» у газеті «Трудова слава», випуск №7 від14 лютого 2025 року та газеті «Вісник рідного краю», випуск №4 від 24 квітня 2025 року.
У захисника залишилися мама Лініза Шангаріївна, брат Ігор з родиною.
Дякуємо за Чин!
Присутній!
Пам’ять про Олександра Запісочного житиме в серцях усіх, заради кого він пожертвував своїм життям.
Інформація підготовлена членами гуртка «Краєзнавець» історичного музею комунального закладу «Кам’янський ліцей №1 Кам’янської міської ради Черкаської області»